Володимир ОКІЛКО: «На «Голосі країни» я був найщирішим українцем»
Але, виконавши російською пісню «Очарована, околдована», співак зі Львова покинув телешоу.
Стартували прямі ефіри вокального шоу «Голос країни» (канал «1+1»). Серед тих, хто покинув проект під час першої «живої» трансляції, – львів’янин Володимир Окілко. Кореспондент «ВЗ» зв’язалася з єдиним галичанином, який дійшов до третього етапу «Голосу країни» і розпитала його про закулісся шоу та кар’єрні перспективи.
– Всі перемогти не можуть, – казав Володимир Окілко «ВЗ». – Надіявся, що залишуся у шоу. Вірив у перемогу. Інакше, не пішов би на цей проект. Але тренер Діана Арбеніна прийняла рішення, щоб я покинув шоу. Таке її бачення…
– Ви таке бачення прийняли? Чи залишилася образа?..
– Ні, образи немає. Хоча й не розумію, чому саме мене викинули з шоу. У команді Арбеніної я не був найгіршим.
– Розмовляли з Арбеніною після ефіру?
– Ні, попрощалися, і вона побажала мені всього доброго.
– Не пошкодували, що пішли на це телешоу?
– Дружина відмовляла мене. Казала, що такі шоу – утопія… Але, врешті-решт, наважився піти на кастинг – й потрапив до числа конкурсантів. І хоч покинув «Голос країни» на першій прямій трансляції, отримав досвід. Мав ефіри на всеукраїнському каналі. Радію, що заспівав для всієї України, що зумів з екрана передати людям свої емоції. Зробив усе, що міг.
– Хто обрав вам пісню для прямого ефіру «Очарована, околдована»?
– Подав різні варіанти: дві україномовні пісні, одну італійську та одну російську. Найдужче хотів співати українською, хоч в кулуарах і подейкували, що це «рагульський репертуар»… Який «рагульський»? Це – наші, рідні пісні!
Вибір на користь «Очарована, околдована» зробила Діана Арбеніна. Костянтин Меладзе прийняв її вибір. І я погодився. Мені не личило сперечатися з авторитетними у світі музики людьми. Перед учасниками шоу стояло завдання показати, що ти – різноплановий артист. До того ж хотів зробити Арбеніній приємне – заспівати на її рідній мові. Вона ж старалася розмовляти зі мною українською.
– Усвідомлюєте, що такий пісенний вибір відібрав у вас голоси західняків?
– Запитував у музичних продюсерів, як цю пісню сприймуть на заході України? Тим паче, що я – львів’янин. Мене запевняли, що все буде гаразд. Казали, щоб не хвилювався з цього приводу, адже добре співаю. Зі мною на проекті узагалі було мало клопоту. У деяких учасників репетиції тривали по 30-40 хвилин, я ж вкладався у 5-10 хвилин. Може, це така політика… Хоча музика та мистецтво – поза політикою. Коли граю у філармонійному оркестрі, не відмовляюся виконувати твори Прокоф’єва, Рахманінова чи Чайковського. Це було б глупо.
– На «Голосі країни» ви були одним з небагатьох, хто розмовляв і співав українською. Ваше виконання «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» багатьом припало до душі. Може, все-таки треба було боротися за право й надалі виконувати україномовні пісні? І це була б ваша «фішка»…
– На «Голосі країни» я був найщирішим українцем. Таким і залишаюся. Коли мав можливість диктувати свої музичні смаки, робив це. На сліпому прослуховуванні виконав «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», на програмі «Сніданок з «1+1» – «Місяць на небі». У прямих ефірах проекту мріяв заспівати легендарні «Чорнобривці»… З іншого боку, я – артист. На шоу не ставав на роги. Я – європеєць. Після «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» на пісенному двобої співав англомовну пісню – уривок з мюзиклу The Phantom of the Opera. На наступні ефіри готував композиції на польській та французькій мовах. Не міг спіткнутися на російськомовній пісні. Якщо пісня – достойна, має гарний зміст, чому не заспівати її? Хіба львів’яни не послухають доброї пісні? Зрештою, у Львові майже у кожному ресторані співають російською… Та й не було гарантії, що, якби виконував україномовну пісню, пройшов би далі.
– Чого навчилися у Діани Арбеніної?
– Попрацювати з таким тренером – великий досвід. Арбеніна – сильна та справжня. Був на її київському концерті. Захоплююся її працездатністю. Вона – пахар, викладається на всі сто. Надихнула й мене на таку роботу. У нас з Діаною склалися гарні стосунки. Вона хоче приїхати з концертом до Львова.
– Знаю, на львівському вернісажі ви купили для Діани Арбеніної вишиванку…
– В Арбеніної був день народження. З цієї нагоди вирішив подарувати їй український сувенір – вишиванку. Коли дарував, сказав, що маю мрію: щоб вона одягла цю сорочку, і ми в дуеті заспівали українську пісню «Місто спить» – з репертуару Квітки Цісик. Але наш дует так і не відбувся. Поки що…
– В кулуарах проекту є відчуття, що переможець уже визначений?
– Ні. Мене усунули, тому навіть не знаю, хто у цьому проекті ще може бути фаворитом… З огляду на те, як у шоу голосують, переможцем «Голосу країни» може стати зовсім несподіваний учасник.
– Яким повинен бути переможець «Голосу країни»?
– По-перше, це повинна бути людина з потужним голосом, цікавим тембром і вмінням якісно співати. По-друге, переможець «Голосу країни» має бути патріотом України. Але таких на проекті вже, мабуть, не залишилося…
– ?!
– Я ж був єдиним учасником з Галичини, із Західної України. Ще й тому хотів дійти якомога далі. Щоб порадувати своїх земляків. Але все різко обірвалося… Підозрював, що «не тепер, то в четвер», покину шоу. Та не думав, що це станеться так швидко…
– Хто вас підтримував під час проекту і зараз, коли покинули його?
– Найбільша підтримка – моя дружина Ольга. Не кожна жінка відпустить свою другу половинку на телевізійне шоу. А Ольга була поруч зі мною від початку проекту – і до кінця. Допомагала з репертуаром.
– Коли повернетеся до Львова, у якому напрямі скеровуватимете свою творчість?
– Продовжуватиму грати на валторні в оркестрі Львівської філармонії. Цей інструмент йде зі мною по життю. Але хочу зайнятися й кар’єрою співака. Можливо, подамся в оперу, а можливо, у поп-музику. Я – не професійний вокаліст, а самородок. Сам вчився співати – граючи по весіллях.
– Співати на весіллях продовжуватимете?
– Так. На найближчі суботу та неділю маю замовлення. А далі? Побачу. Може, після шоу надійдуть якісь серйозні пропозиції…
Довідка «ВЗ»
Володимир Окілко народився 8 червня 1977 р. у с. Шкло Яворівського р-ну Львівської обл. Кілька років навчався у музичній школі в Новояворівську – грі на акордеоні (до слова, першим вчителем музики Володимира була мама лідера групи «Скрябін» Андрія Кузьменка Ольга Кузьменко). Згодом хлопця перевели у Львівську музичну школу-інтернат ім. С. Крушельницької, де він почав навчатися грі на валторні – одному з найскладніших музичних інструментів. Опісля закінчив Львівську музичну академію ім. М. Лисенка (клас валторни). На ІІІ курсі консерваторії Володимира запросили до оркестру Львівської філармонії, у якому музикант працює донині. Пісенна кар’єра Окілка зосереджувалася здебільшого на весіллях. Правда, у 1994 р. виспівав перемогу на фестивалі-конкурсі «Молода Галичина» (м. Новояворівськ). Одружений. Сім’я виховує доньку.
Фото goloskrainy.tv.
З газети “Високий Замок”