Українці до всього серйозного ставляться: до роботи, до молитви та до відпочинку. Це особливо помітно під час насичених подіями святкових сезонів, як-от новорічно-різдвяний початок кожного року. Тривалих канікул для українців в Америці немає. Тому встигається все: щоденна праця, відвідування богослужінь та забави на різних заходах.

На самий Йордан у школі Шопена відбувся чудовий концерт, організований благодійним фондом «Лелека», який вже з 2007 року, часу свого створення, опікується справами хворих дітей із бідних сімей, дітей-сиріт та інших, хто потребує допомоги.

Засновницею фонду є наш постійний автор, директор школи мистецтв «Барвінок» та активна громадська діячка – Іванна Яковенко зі своєю донькою Надією. І от другий рік поспіль вони успішно проводять різдвяні благодійні концерти в Чикаго та Детройті.

Ціни на квитки – цілком доступні, а запрошені виконавці – дуже популярні.

Отже, все за порядком. Близько шостої вечора зал школи почала заповнювати публіка. Були помічені представники духовенства, громадських та культурних організацій, фінансових установ. Люди неквапом займали свої місця, обіймалися-цілувалися, вітаючи один одного зі святами. В холі школи продавалися диски виконавців, на виступи яких чекали; під веселеньку музику троїстих музик можна було покуштувати пампушки.

Нарешті погасло світло, і сцену, прикрашену вишитими рушниками та новорічною ялинкою, пронизали різнокольорові промені софітів.

Світло і чудовий звук забезпечив незмінний і надійний «чарівник» – Сашко Хрипливий.

Своєрідним привітання став виступ гурту «Водограй» із колядками. Музиканти, вбрані в національні костюми та капелюхи, одразу створили радісний настрій у глядачів, котрі з піднесенням очікували на вихід гостей з України.

Маленький відступ щодо програми концерту. Складена вона була вдало: всі виконавці – різні, і, в той же час, всі – професіонали. Компанію давно відомих і популярних співаків доповнив дебютант на чиказькій сцені – Володимир Окілко, фіналіст конкурсу «Голос України». Разом із ведучим – народним улюбленцем Володимиром Пушкарем – переважали серед виступаючих чоловіки, однак жінки – Ніна Шестакова та Лілія Сандулеса – своєю вродою, грацією та співом «збалансували» цю нерівність. Та ні Володимр Окілко, ні Василь Мельникович, як справжні джентльмени, не заперечували такому домінуванню жіночності...

Знайшлося в програмі місце і чиказьким українцям – поетесі та декламаторці Стефанії Яворській, співакові – Володимирові Дуді та чудовому колективу юних танцюристів зі школи «Барвінок» – вихованцям Юліани Стасюк.

Зі сцени глядачів зі святами привітала організаторка вечора – пані Іванна Яковенко – і запросила до проведення молитви отця пароха Василя Салковського з парафії Різдва Пречистої Діви Марії у Palos Park. Після цього на сцену вийшов ведучий – Володимир Пушкар, приїзди котрого до Чикаго щоразу прикрашають життя громади. Його м’який, інтелігентний і відшліфований гумор завжди є своєчасним та гнучким, незалежно від формату заходу: чи то весілля, чи то великий концерт. Його здатність неповторно та творчо підходити до своєї справи вже давно стала «брендом» артиста. Цього разу пан Пушкар підтвердив свою репутацію і був чудовим конферансьє, кожний вихід якого викликав гучні оплески та сміх у залі.

Першим на розігрів публіки вийшов Володимир Окілко. Було помітно певну настороженість в очах дебютанта. Непросто виходити до наразі ще невідомої публіки. Та реакція уже на першу ж пісню дозволила йому розслабитися та відчути себе, як вдома. Публіку не обманеш, живе виконання молодого, талановитого співака одразу викликало бурхливу реакцію в залі. Було чимало й дуже особистих моментів. Після першої ж пісні привітати співака вийшла давня працівниця ресторану «Старий Львів» пані Катерина, котра знає родину Володимира ще зі Львова. Обдарувавши його квітами, не могла приховати свого зворушення. Просто на сцені співак обійнявся з Богданом Максимківим – автором однієї з пісень «Мама». Земляка радо вітали усі глядачі. Приємно було, що твір поета, котрий проживає разом із нами, було покладено на музику в далекій, але такій рідній Україні. Кожне виконання пісень – «Старий рік минає», «Чорнобривці», «Місяць на небі», «Я люблю Україну свою» – зустрічали з оплесками. Але особливе розчулення викликав італійський хіт «Con te partirò», відомий всім у виконанні Андре Бочеллі.

Концерт продовжив Володимир Пушкар, котрий поділився ідеєю створення клубу поетів-українців у Чикаго. Розповів про те, як часто діляться своїми доробками з ним ті, в кого численні думки та переживання лягають у римовані рядки. Ведучий запросив Стефанію Яворську, котра прочитала вірш, зачепивши болючу для більшості тему роз’єднання еміграцією українських родин.

Наступними на сцену вийшли маленькі танцюристи з «Барвінку», котрі майстерним виконанням вальсу під музику Енії завоювали серця глядачів.

У яскраво-червоній сукні засмагла, струнка Ніна Шестакова викликала схвальні вигуки та оплески глядачів (здебільшого, чоловіків J). Співачка поділилася, що почувається, як вдома, хоча виступала в Чикаго востаннє 20 років тому. Відзначивши 32 роки свого перебування на сцені (що примусило жінок одразу вдатися до активної калькуляції J) освідчилася в коханні українським шанувальникам естрадної пісні. Весело і лірично, залежно від твору, Шестакова виконала улюблені «Мій край», «Духмяну ніч», подаровану Віктором Павликом «Весілля в Карпатах», «Адажіо» та «Калину». В якийсь момент співачка зійшла у зал і почала танцювати з глядачами. Цей спосіб взаємодії гарної виконавиці з публікою ще ніколи не був програшним...

Танцювальний колектив школи «Барвінок» під пісню Афріка Сімона та оплески виконали естрадно-спортивний танець.

Наступним на сцену піднявся Володимир Дуда, який є частим учасником концертів та фестивалів у різних осередках проживання української діаспори. Пан Дуда натхненно виконав власну пісню «Кохана».

У батярському стилі прозвучали народні пісні у виконанні Василя Мельниковича (Гуцула-хулігана). Виправдовуючи свій артистичний псевдонім, виконавець не тільки співав «по-хуліганськи», але й продемонстрував неабияку фізичну форму, з легкістю застрибнувши зі залу на сцену. Цьому не завадив навіть дизайнерський піджак, вишитий камінчиками від Swarovski.JПубліці до вподоби припали і його колядка «Добрий вечір, тобі», і «Полонина», «Я повертаюсь» та «День народження».

Остання пісня прозвучала не випадково. Ведучий своїми приповідками підвів до ще одного сюрпризу цього вечора: в пані Яковенко – уродини. З такої нагоди до привітань, які потішили іменинницю своєю несподіваністю та теплом, приєдналися співаки та глядачі.

Завершувала концерт народна улюблениця – Лілія Сандулеса. Добре знаний, популярний репертуар, професійне виконання, врода співачки та блиск сценічного костюма, а також – вивірена роками відданість публіки – все це складові успішного виступу Сандулеси. Прозвучали «Зорепад», «Жіноча доля», «Я хочу бути щасливою», «Пісня про Україну» – здебільшого – романтичні, «жіночі», але від цього не менш зворушливі. Лілія Сандулеса не вперше на сцені в Чикаго і знає цю публіку, почувається тут, як вдома.

Наприкінці господар сцени – Володимир Пушкар – запросив усіх виконавців на поклон. Усім дісталися оплески та квіти, вечір тривалістю у дві з половиною години промайнув, немов мить, і подарував масу чудових емоцій. Наступного дня артисти вирушили до Детройта, де провели ще один успішний концерт.

Звичайно, що такі заходи вимагають чималої праці і ретельної підготовки. Без сторонньої допомоги та спонсорства Іванні та Надії Яковенкам було би скрутно. Вони висловили свою безмежну подяку за допомогу благодійному фонду «Лелека», будівельній компанії «Stonemason Group LLC» за спонсорування авіаквитків для артистів з України; Американсько-Українській Кредитовій Спілці «Самопоміч» за допомогу у рекламі; Банку MB Financial – за допомогу у придбанні страховки для орендованого залу; газеті «Час і Події» та радіопрограмам «Українська хвиля», «Вечірня трибуна» за рекламу. Окрему подяку організатори висловили усім, хто допомагав із підготовкою заходу та влаштування артистів: отцеві пароху Василеві Салковському з Palos Park, отцю парохові Маріо Дацишину (Warren, Michigan), гурту «Водограй», голові «Нової хвилі» Руслані Проонко, Оленці Паливоді, Тетяні Бедрус (із Детройта), пані Вірі Андрушків із Детройта, Роману та Юліані Мазіакам, Зірці Кларк із Bloomfield Hills, Michigan за їхню фінансову підтримку, а також – усім українцям Чикаго і Детройта, які прийшли на концерт і підтримали благочинну справу.

Окрему щиру подяку організатори висловили сім’ї Жук за постійну підтримку фонду «Лелеки», а також усім учасникам груп «Матері в Молитві». Ця чудова ініціатива різдвяних концертів із благочинними цілями перетвориться на традицію і завдяки зусиллям організаторів та активній участі шанувальників музики сприятиме процвітанню важливої справи та зміцненню духовного місточка між Америкою та Україною.

P. S. Організатори нагадують, що всі квитки, які були придбані на концерти, є на 50% «Tax Deductible» від вартості.

Фотографії Петра Ковтуна